Харитина (Тіна) Андріївна Омельченко

Роки життя: 1898 р. Полтавщина – 25.01.1953 Київ.

Освіта

Здобувати професійну освіту Харитина Омельченко розпочала 1914 року – у приватній школі Олександра Мурашка, що офіційно іменувалася «класами живопису та рисування». Після відкриття Української академії мистецтва (УАМ) у листопаді 1917-го вступила до майстерні портрета Олександра Мурашка.

Олександр Мурашко створив портрет Харитини Омельченко, про що свідчать списки робіт митця, складені Маргаритою Мурашко. Проте Маргарита Августівна не вказала ні розмірів, ані техніки твору, лише рік – 1917. Відомо також, що на момент убивства художника робота зберігалася в його майстерні. Однак після 1919 року про портрет Тіни Омельченко ніхто нічого не чув.

Чи то після його загибелі Мурашка у 1919 році, чи то вже після Другої звітної виставки УАМ, що відбулася восени 1921 року, Тіна відвідувала майстерню Михайла Бойчука. 1924 року вона була студенткою Київського інституту пластичних мистецтв, що того самого року став Київським художнім інститутом. Там вона навчалася у ксилографічній майстерні, яку Софія Налепінської-Бойчук очолила 1922 року.

Творчість

Ще бувши студенткою, Омельченко брала активну участь у виставковому житті. У 1924 році її роботи експонувалися на Першій професійній виставці Секції Ізо Всеукраїнської Спілки працівників мистецтва. В каталозі виставки йдеться про чотири її гравюри, кожна з яких пронумерована, але не названа, і зазначено, що авторка представляє ксилографічний відділ Софії Налепінської-Бойчук, а також – колектив художників «Мистець».

У другій половині 1920-х років її твори були представлені на виставках Асоціації революційного мистецтва України (АРМУ). Зокрема, чотири дереворити Омельченко — «Мати й дитина», «Портрет бабусі», «Портрет комунарки» і «Портрет Шевченка» — експонувалися на Першій Всеукраїнській виставці АРМУ, що відбувалася в Харкові упродовж березня – квітня 1927 року.

Саме як представниця АРМУ вона брала участь виставці «10 років Жовтня» 1927–1928 років, суголосній тодішньому ідеологічному клімату.

1928 року роботи художниці можна було побачити також на виставці гравюри й рисунку АРМУ. В каталозі виставки, окрім переліку експонованих творів, вказано адресу Харитини Омельченко: «Київ, Михайлівська вулиця 24, помешкання 4».

Музейниця

Наприкінці 1930-х років Харитина Омельченко почала працювати у Державному музеї українського мистецтва, спершу – старшим науковим співробітником, а перед німецько-радянською війною очолила відділ живопису, графіки і скульптури. Вже після завершення війни, з 1946 року до 26 березня 1951 року (до звільнення з музею), вона виконувала обов’язки заввідділом.

За розповідями професора НАОМА Людмили Міляєвої, яка добре пам’ятала Тіну упродовж своїх перших років роботи в Державному музеї українського мистецтва, наприкінці 1940-х років Омельченко поєднувала працю в музеї та викладання.

Міляєва також згадувала про гобелен, витканий за ескізом Омельченко, з портретом Голови надзвичайної комісії УСРР, одного із організаторів Голодомору і великого терору в Україні, В’ячеслава Молотова. Виготовлення творів такого роду протягом 1930-х років могло служити запорукою виживання. Зображення цього гобелена збереглося на фото повоєнних років, що вціліло у родинному архіві Міляєвої.

Викладачка

З 24 жовтня 1946 року Тіна Омельченко викладала альфрейну композицію і стінну поліхромію у Київському республіканському художньо-промисловому училищі (перейменованому 1949 року на Київське училище прикладного мистецтва). Протягом певного часу мисткиня навіть очолювала альфрейно-декоративний відділ та керувала виробничою практикою, супроводжуючи учнів до Ворзеля та Москви. Втім, 22 серпня 1952 року її звільнили за наказом директора училища Володимира Масика «у зв’язку з тривалою хворобою».

Відтоді її сліди губляться. За словами Міляєвої, вона була незаміжня й не мала дітей, тож і спадщина виявилась розпорошена.

Спадщина

До наших днів збереглася незначна частина мистецького спадку художниці. У фонді Федора Ернста в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського Національної Академії Наук України, зберігаються п’ять гравюр, виконаних в одній манері. Вони були загорнуті в аркуш паперу з написом: «Для Ф. Л. Ернста. 5 гравюр Тіни Омельченко».

У відділі графіки Національного художнього музею України (НХМУ) зберігається лише дві її роботи. Єдина, підписана особисто Тіною Омельченко робота, – це дереворит «Відбудова Києва» (авторська назва «Відбудування Київа»), що експонувався 1927 року на Всеукраїнській ювілейній виставці «10 років Жовтня». Натомість дереворит «Мати» надійшов до музею як твір О. Довгаля «Біля квиткової каси», а згодом, з невідомих сьогоднішнім співробітникам причин, був переатрибутований як твір Харитини Омельченко.

Зі щоденника академіка Сергія Єфремова відомо, що на початку 1920-х років Тіна Омельченко написала його портрет. Але станом на сьогодні ніхто не знає ані місця його розташування, ані того, чи він взагалі зберігся.

У Фонді Оксани Павленко в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України зберігається кілька фотографій, зроблених у Москві 1948 року, де серед інших є Тіна Омельченко.

Література

Використані джерела

Архів Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Офіційна документація за 1946–1952 рр.

Документально-архівний фонд Національного художнього музею України. Ф. 90 (Фонд Неллі Присталенко). Од. зб. 9б. Арк. 10.

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського Національної Академії Наук України. Ф. 13-6 (Фонд Федора Ернста). Спр. 546. 5 арк.

Науковий архів Національного художнього музею України. Ф. 1. Од. зб. 248. Арк. 20; Од. зб. 349. Арк. 6 зв.

Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Ф. 356 (Фонд Оксани Павленко). Оп. 1. Од. зб. 353.

Катальог 1-ої професійної виставки секції ИЗО Всерабміса. Київ, 1924. С. 6–7.

Перша Всеукраїнська виставка Асоціяції революційного мистецтва України (АРМУ). Березень-квітень 1927: Каталог. Харків. Соціяльний музей ім. Артема. – Київ. – 1927 – С. 27.

Каталог Юбилейной выставки искусства народов СССР, организованной Государственной академией художественных наук. Изобразительное искусство, театр, кино. – Москва. – 1927 – С. 23.

Каталог виставки «Гравюра и рисунок», органiзованої АРМУ з участю майстрiв: АСРР — Ерівань, БССР — Вітебськ — Мiнськ, ГССР — Тифліс, РСФРР — Москва — Ленінград, УСРР — Харкiв — Київ. Київ. Видання Центрального Бюра АРМУ – 1928. – С. 30.

Каталог Всеукраїнської ювілейної виставки «10 років Жовтня». Малярство, графіка, скульптура, архітектура, фото-кіно, кераміка, текстиль. Харків — Київ — Одеса. — Видання Наркомосу УСРР. – 1928 – С. 30.

Каталог Всеукраїнської ювілейної виставки «10 років Жовтня». Малярство, графіка, скульптура, архітектура, фото-кіно, кераміка, текстиль. Харків — Київ — Одеса — Дніпропетрівське. — Видання Наркомосу УСРР (видання третє) – 1928. – С. 29.

Єфремов С. Щоденники. 1923–1929 / С. Єфремов ; упоряд. О. Путро [та ін.]. – Київ – ЗАТ «Газета „Рада“» – 1997.

Омельченко Т. Спогади про вчителя / Зона. – 2001 – № 15 – С. 94–99.

«Знаєте, Тіно, я дуже люблю життя…»: Спогади про Олександра Мурашка / укл., авт. ст. та ком. Дар’я Добріян. – Київ – ArtHuss – 2017 – 96 с.: іл.

Добріян Д. Спогади Тіни Омельченко як джерело вивчення педагогічної діяльності Олександра Мурашка. Evropský filozofický a historický diskurz. 2017. – Vol. 3. – Issue. 4. – С. 18–27.

Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен – Київ – Майстерня книги, Оранта – 2010.

Лагутенко О. Graphien. Графіки. Нариси з історії української графіки ХХ століття. – Київ – Грані-Т – 2007.

Спогади Віри Бури-Мацапури про Тіну Омельченко – архівна колекція родини Понамарчуків. Фонд Олександра Мурашка. Оп. 3. Од. 36. 4 арк.