Харитина (Тіна) Андріївна Омельченко

Роки життя: 1898 р. Полтавщина – 25.01.1953 Київ.

Навчання

Професійне навчання розпочала 1914 року у приватній школі О. Мурашка, що офіційно йменувалася «класами живопису та рисування», після відкриття Української академії мистецтва (УАМ) у листопаді 1917-го вступила до майстерні портрета О. Мурашка. Одразу після його загибелі (1919) або вже після Другої звітної виставки УАМ, що відбулася восени 1921 року, Тіна Омельченко відвідувала майстерню Михайла Бойчука. 1924 року була студенткою Київського інституту пластичних мистецтв (колишньої УАМ), перетвореного того таки року на Київський художній інститут. У той час вона вчилась у ксилографічній майстерні Софії Налепинської-Бойчук, яку дружина Михайла Бойчука очолила 1922 року.

В студентські роки Т. Омельченко брала активну участь у виставковому житті. Так, у 1924-му її роботи експонувалися на Першій професійній виставці Секції Ізо Всеукраїнської Спілки працівників мистецтва. У каталозі перелічено чотири її гравюри (кожна з яких має номер, однак не має назви) та зазначено, що їх авторка представляє ксилографічний відділ Софії Налепинської-Бойчук і водночас колектив художників «Мистець». У другій половині 1920-х років вона демонструє свої роботи на виставках Асоціації революційного мистецтва України (АРМУ), створеної наприкінці 1925-го. Зокрема, чотири дереворити Омельченко — «Мати й дитина», «Портрет бабусі», «Портрет комунарки» та «Портрет Шевченка» — було показано на Першій Всеукраїнській виставці АРМУ, що відбулася в Харкові у березні-квітні 1927 року. І саме як представниця АРМУ вона брала участь у виставці «10 років Жовтня» 1927–1928 років. Того ж таки 1928 року роботи художниці можна було бачити на виставці гравюри й рисунку АРМУ. У каталозі крім списку експонованих творів, вказано адресу Харитини Омельченко: «Київ, Михайлівська вулиця 24, помешкання 4».

Творчість

Що ж до творчого доробку Тіни Андріївни, то у відділі графіки Національного художнього музею України (НХМУ) ми виявили лише дві її роботи: одна-єдина підписана робота Т. Омельченко — дереворит «Відбудова Києва» (авторська назва «Відбудування Київа»), показана на Всеукраїнській ювілейній виставці «10 років Жовтня», дереворит «Мати» (який надійшов до музею року як твір О. Довгаля «Біля квиткової каси», а потім з невідомих сьогоднішнім співробітникам причин був переатрибутований). П’ять гравюр зроблених в одній манері, зберігаються у фонді Федора Ернста в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського Національної Академії Наук України. Усі вони були загорнуті в аркуш паперу з написом: «Для Ф. Л. Ернста. 5 гравюр Тіни Омельченко». Зі щоденника Сергія Єфремова відомо, що Тіна Омельченко на початку 1920-х років написала його портрет, нинішнє місцезнаходження твору невідоме.
У Фонді художниці Оксани Павленко в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України зберігається кілька фотографій, зроблених у Москві 1948 року, де серед інших є Тіна Омельченко.

Трудовий шлях

Тіна Андріївна працювала з 24 жовтня 1946 року, коли її було зараховано на посаду викладача альфрейної композиції та стінної поліхромії, у Київському республіканському художньо-промисловому училищі, перейменоване 1949 року на Київське училище прикладного мистецтва. Деякий час художниця навіть очолювала альфрейно-декоративний відділ і керувала виробничою практикою, супроводжуючи учнів до Ворзеля та Москви. Однак 22 серпня 1952 року її було звільнено за наказом директора училища Володимира Масика «у зв’язку з тривалою хворобою».

Наприкінці 1940-х Т. Омельченко поєднувала викладацьку діяльність із роботою у Державному музеї українського мистецтва. Про це повідомила професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Людмила Семенівна Міляєва, яка добре пам’ятала Тіну Андріївну за своїми першими роками роботи в цьому ж музеї. Пам’ятає вона і гобелен з портретом В. М. Молотова, витканий за ескізом Омельченко — про нього нагадує фотографія повоєнних років, що збереглася в її родинному архіві.

Тіна Омельченко прийшла до музею наприкінці 1930-х. Спочатку працювала старшим науковим співробітником, перед війною очолила відділ живопису, графіки та скульптури, а 1946 року наказом директора була призначена виконуючою обов’язки заввідділом. На цій посаді Тіна Андріївна працювала до 26 березня 1951 року, після чого її було звільнено. Ще через півтора року припинилася її викладацька діяльність. Відтоді сліди Т. А. Омельченко губляться. За словами Л. С. Міляєвої, вона була незаміжня й не мала дітей.
Існував її портрет, створений Олександром Мурашком. Про це свідчать списки робіт митця, складені Маргаритою Мурашко. На жаль, Маргарита Августівна не вказала ні розмірів, ані техніки твору, тільки рік — 1917. Відомо також, що на момент убивства художника робота знаходилася в його майстерні. Проте після 1919 року про портрет Тіни Омельченко ніхто нічого не чув.

Спогади

Спогади Віри Бури-Мацапури про Тіну Омельченко – архівна колекція родини Понамарчуків. Фонд Олександра Мурашка. Оп. 3. Од. 36. 4 арк.

Література

Використані джерела

1. Архів Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Офіційна документація за 1946–1952 рр.
2. Документально-архівний фонд Національного художнього музею України. Ф. 90 (Фонд Неллі Присталенко). Од. зб. 9б. Арк. 10.
3. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського Національної Академії Наук України. Ф. 13-6 (Фонд Федора Ернста). Спр. 546. 5 арк.
4. Науковий архів Національного художнього музею України. Ф. 1. Од. зб. 248. Арк. 20; Од. зб. 349. Арк. 6 зв.
5. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Ф. 356 (Фонд Оксани Павленко). Оп. 1. Од. зб. 353.
6. Катальог 1-ої професійної виставки секції ИЗО Всерабміса. Київ, 1924. С. 6–7.
7. Перша Всеукраїнська виставка Асоціяції революційного мистецтва України (АРМУ). Березень-квітень 1927 : Каталог. Харків. Соціяльний музей ім. Артема. Київ, 1927. С. 27.
8. Каталог Юбилейной выставки искусства народов СССР, организованной Государственной академией художественных наук. Изобразительное искусство, театр, кино. Москва, 1927. С. 23.
9. Каталог виставки «Гравюра и рисунок», органiзованої АРМУ з участю майстрiв: АСРР — Ерівань, БССР — Вітебськ — Мiнськ, ГССР — Тифліс, РСФРР — Москва — Ленінград, УСРР — Харкiв — Київ. Київ : Видання Центрального Бюра АРМУ, 1928. С. 30.
10. Каталог Всеукраїнської ювілейної виставки «10 років Жовтня». Малярство, графіка, скульптура, архітектура, фото-кіно, кераміка, текстиль. Харків — Київ — Одеса. — Видання Наркомосу УСРР, 1928. С. 30.
11. Каталог Всеукраїнської ювілейної виставки «10 років Жовтня». Малярство, графіка, скульптура, архітектура, фото-кіно, кераміка, текстиль. Харків — Київ — Одеса — Дніпропетрівське. — Видання Наркомосу УСРР (видання третє), 1928. С. 29.
12. Єфремов С. Щоденники. 1923–1929 / С. Єфремов ; упоряд. О. Путро [та ін.]. Київ : ЗАТ «Газета „Рада“», 1997.
13. Омельченко Т. Спогади про вчителя / Т. Омельченко. Зона. 2001. № 15. С. 94–99.
14. «Знаєте, Тіно, я дуже люблю життя…»: Спогади про Олександра Мурашка / Укл., авт. ст. та ком. Дар’я Добріян. Київ : ArtHuss, 2017. 96 с.: іл.
15. Добріян Д. Спогади Тіни Омельченко як джерело вивчення педагогічної діяльності Олександра Мурашка. Evropský filozofický a historický diskurz. 2017. S. 3. V. 4. С. 18–27.
16. Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен / Я. О. Кравченко. Київ : Майстерня книги, Оранта, 2010.
17. Лагутенко О. Graphien. Графіки. Нариси з історії української графіки ХХ століття / O. Лагутенко. Київ : Грані-Т, 2007.