Гіллер* (Хіллер) Кароль

Роки життя: 12.1891, м. Лодзь (Польща) – 20.12.1939, м. Лодзь (Польща)**

Освіта

Кароль Гіллер спершу навчався у Технічному університеті в Дармштадті, після завершення якого, у 1912 році вступив на інженерно-будівельний факультет Варшавського політехнічного інституту. Втім, у 1914 році, коли розпочалася Перша світова війна, цей інститут було переведено до Москви. Разом з іншими студентами політехніки, Кароля евакуювали в Москву, де продовжив навчання. Проте 1916 року його мобілізували в російську армію і направили на військову службу в Київ.
Перебуваючи в Києві, Гіллер демобілізувався, а вже у грудні 1917 року став одним із перших слухачів у новоствореній Українській академії мистецтва, де вступив до класу портретного малярства професора Олександра Мурашка. Після трагічної смерті останнього 14 червня 1919 року, Гіллер перейшов до майстерні монументального малярства під орудою Михайла Бойчука, де навчався до 1921 року.
Гіллер натхненно захопився вивченням давньоукраїнського стінопису і старанно опрацьовував пам’ятки іконопису в Києво-Печерській Лаврі, проте, як свідчила Ганна Налепінська-Печарковська, він не належав до улюблених учнів Майстра, бо на той час уже мав достатню мистецько-фахову підготовку. «Пам’ятаю, – писала вона в листі від 3 червня 1969 р. до мистецтвознавця Дмитра Горбачова, – як він (М. Бойчук) кричав на нього, вихоплюючи з рук пензель: “Знову це прокляте мюнхенське болото!”».

Водночас у творах цього польського мистця, німця за походженням, крізь експерименти і творчі пошуки абстрактних рішень «проступає незнищенна печать ранніх фрескових структур М. Бойчука». Прикметно, що Гіллер називав своїм Учителем лише Михайла Бойчука. Відтоді зберігся невеликий шкіц з фігурою ангела, трактований у монументально-узагальнених формах майстерні Бойчука.

Повернення

Влітку 1921 року Кароль Гіллер разом із родиною поспіхом евакуювався з Києва, «залишаючи там напевно більшість із свого творчого доробку», й повернувся в рідне місто Лодзь. Починається період плідної творчості художника: він влаштовується вчителем рисунку в чоловічій гімназії, а водночас, разом із Вітольдом Вандурським, організовує мистецьку групу «Срібний віз» (1922).

Твори

Упродовж 1922 – 1925 років мистець створює серію ліноритів «Голова ангела», «Мати з дитиною», «На фабричному подвір’ї» в манері «нової духовності», а також – серію літографій лодзької тематики: «Ткач», «Інвалід», «Спокій з вами», «Вантажник». Розвиваючи «мистецьку практику київської майстерні Бойчука», він малював у іконописній манері темперою на дошці, застосовуючи золото: «Св. Юрій», «Ткач», «Сомнамбулік».

У період захоплення кубізмом та абстракціонізмом, зокрема у 1928 році художник розробляє нову експериментальну графічну техніку, названу ним «геліографією», що поєднувала в собі малярство, графіку та фотографію. Твори наступного десятиліття представляють мотиви біологічного життя, космічні візії, паралельно виникають «інженерно-романтичні» конструкції, позначені цифрово-літерними символами, а також – зображення символічної постаті людини, протиставленої натовпу.
Один із останніх творів мистця – олійне полотно «Робітники»: монументальні, статичні й водночас безтілесні людські постаті на умовно-площинному тлі. Дві групи – чоловік із хлопцем та чоловік, жінка і дитина зображено без облич. Глядач має можливість самостійно збагнути філософську сутність твору – мандрівку людини впродовж життя…

«”Робітники” – це сучасна ікона, що виникла із досліджень традиційної ікони, конструктивізму, сюрреалізму… і сучасного неокласицизму, що підтверджує можливість творчо трансформувати й поєднувати недотичні напрями мистецтва у цілком довершеному та оригінальному творі», – так характеризує цю роботу мистецтвознавиця Івона Люба, одна із авторок монографії-каталогу, «Hiller», виданої Музеєм мистецтва в Лодзі 2002 року.

Видавець

Від 1933 року Кароль Гіллер, разом із В.Стржемінським та С.Вегнером, засновує журнал «Форма», що висвітлював проблеми сучасного польського мистецтва. Художник був мистецьким редактором чотирьох номерів та автором обкладинок. Окрім видавничої, Кароль Гіллер був активним у громадській діяльності. Він належав до «Ліги захисту прав людини і громадянина», а 1938 року був обраний віце-президентом «Демократичних клубів», навколо яких групувалася прогресивна інтелігенція Лодзі.

Доля

На початку Другої світової війни, після окупації Лодзі нацистами, 10 листопада 1939 р., Кароль Гіллер був заарештований гестапо й розстріляний в лісах біля Лодзі 20 грудня 1939 року.

Література

Використані джерела

Бойчук і бойчукісти, бойчукізм. Каталог виставки. / Автори-упорядники О.Ріпко та Н.Присталенко. – Львів. – 1991. – С.79-80.
Горбачов Д. Листи-спогади Ганни Печарковської про Бойчука та бойчукістів // Київська старовина . – Київ – 1999. – №6. – С.133-150.
Кравченко Я. Уціліла плеяда мистецької школи Михайла Бойчука // Вісник Львівської Академії Мистецтв. Випуск 11. – Львів. – 2000. – С.16-25.
Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука. Кароль Хіллер: від бойчукізму до авангардових експериментів // Артанія. Книга 10.. – Київ. – 2008. – Число перше. – С.50-55.
Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. – Київ: Майстерня книги – Оранта. – 2010. – С. 136 – 141.
Ріпко О. У пошуках страченого минулого. – Львів. – 1996. – С.280.
Karol Hiller. 1891-1939. Nowe widzenie // Koncepcja Z. Karnicka, J. Ladnowska. – Lodz. – 2002. – 362s., ill.
Karol_Hiller_від_бойчукізму_до_європейського авангарду// Studia Ucrainica Varsoviensia. – Warszawa: Uniwersytet Warszawski. – 2015. – T. 3. – S. 317 – 323.
Ladnowska J., Anders H. Karol Hiller // Przeglad artystyczny. – Warszawa. – 1967. – N5. – S.15-20.
Luba I. W stronie ikony – mistycyzm czy stylizacja? „Bizantyzm” w malarstwie polskim lat 1910-1940 // Biuletyn Historii Sztuki. – Warszawa. – 2000. – N.3-4. – S.545-571.