1906 року Михайло Бойчук, як стипендіат митрополита Андрея Шептицького, вступає до Мюнхенської академії мистецтв, заснованої 1808 року, яка від середини XIX століття стала одним із найвідоміших мистецьких навчальних закладів Європи – осередком, що об’єднував славетних художників-пейзажистів та одним із центрів формування європейського модернізму.
Столиця Баварії Мюнхен, з його Старою і Новою Пінакотеками (Alte und Neue Pinakothek), в яких зберігались першокласні твори світового мистецтва, славилась як «німецькі Афіни». На зламі століть молодих мистців з різних куточків Європи сюди притягувала тодішня система професійної освіти, більшою мірою суголосна новому сприйняттю світу молодою генерацією майстрів та їхнім прагненням втілити це нове відчуття у модерних мистецьких формах. Саме в Мюнхені 1896 року було засновано журнал Jugend від назви якого пішла назва стилю Jugendstil. У Мюнхенській академії мистецтв і приватних художніх школах були добре знаними і популярними молоді німецькі мистці – Арнольд Беклін, Макс Клінгер, Франц фон Штук.
Ясна річ, перебуваючи у Мюнхені, Бойчук оглядав експозицію Старої Пінакотеки, де містилися твори Джотто, Фра Анжеліко, Фра Філіппо Ліппі, Ботічеллі та інших майстрів Проторенесансу, що вплинуло на його подальші творчі пошуки.
Підвищення свого професійного рівня у Мюнхені Михайло Бойчук пов’язував, як пише мистецтвознавиця Людмила Соколюк, із навчанням в одного із двох професорів Мюнхенської академії – Гетеріха або Ціоля. Проте перший тоді перебував в Італії, а Ціоль запропонував чекати до осені. За порадою Модеста Сосенка, Бойчук розпочав навчання у професора Марра.
Проте сама Академія і заняття в ній не викликали у Бойчука особливого захоплення, бо, за його словами, там «малярі світять тонами і кольорами, розсіяними в образі, як дорогоцінне каміння», і лише старі професори «непогано рисують і добре дошукуються форми, а малюють брудно», що дуже небезпечно для учнів, бо це «помимо їх свідомости послаблює напруження в напрямі барви».
На думку Бойчука, лише Гетеріх розуміє колір, а Штук, «вміє використовувати декоративні засоби в образі, – він лінії, як звуки музичні, приємно сплітає, – решта безсилі, перестарілі».
Зорієнтувавшись у середовищі Мюнхенської академії, Михайло Бойчук доходить висновку: якщо малюнку можна навчатись у Мюнхені, то «для знайомства з найновішими досягненнями живопису необхідно їхати в Париж».
Окрім того, освітньо-творчий процес у Мюнхені перервала мобілізація і служба в австрійському війську в Далмації. Тож відбувши службу у війську, 1907 року Михайло Бойчук не повертається навчатися до Мюнхена, а вирушає до європейської мистецької Мекки – Парижа.
