Гелена Шрамм

Дитинство

Гелена-Марія Шрамм народилася 24 липня 1879 р. (ще недавно в енциклопедичній літературі помилково подавали 1881 рік без дня і місяця), у родинному шляхетському маєтку, розташованому в селі Ольшаниця біля Сянока. За спогадами професора Познанського університету Ришарда Віктора Шрамма, в родині тісно переплелися польські й українські традиції і віросповідання, адже «католик обряду римського був завжди Поляком, католик обряду грецького був завжди Русином».

Після дитячих років на мальовничому Карпатському підгір”ї,  Гелена-Марія переїхала до Кракова, де закінчила середню школу, а також брала уроки музики – у класі скрипки.

Освіта

1902 р. Гелена вступила на природничий факультет Ягеллонського університету в Кракові, де її батько – Юліан Шрамм був професором на катедрі хімії. Проте захоплення народним декоративно-ужитковим мистецтвом, зокрема –  традиційним малюванням на склі, спонукало її змінити професію.

Тож від 1904 до 1908 р. Шрамм навчається у Вищій художньо-промисловій школі в Мюнхені, працюючи «в металі, дереві й порцеляні», під керівництвом професора Вільгельма фон Дебшиця. Після двох років навчання, переїжджає в Угорщину, а звідти – у Швейцарію. Зрештою, 1908 р. Гелена Шрамм опиняється в Парижі, де вивчає мистецтво Єгипту та європейського середньовіччя у музейних експозиціях, а також знайомиться з молодою полькою, художницею Яніною Леваковською, що захоплювалася наївним мистецтвом. От вони й вирішили разом навчатися у приватному закладі – в новій академії Поля Рансона. Випадок зводить їх з літератором і теоретиком мистецва Євгеном Бачинським і художником-реставратором Миколою Касперовичем. Саме вони порадили юним художницям гурток любителів візантійського мистецтва, яким керує виходець з України – Михайло Бойчук.

Неовізантизм

Розроблені Михайлом Бойчуком теоретичні засади відновлення візантійського мистецтва, які він поєднував із практичним іконописом, знайшли в особі молодих художниць сумлінних учениць. До них приєдналися ще три польки – три Софії: Софія Бодуен де Куртене, Софія Налепінська і Софія Сегно. Отак на Монпарнасі, у мебльованих кімнатах, які винаймав Бойчук на вулиці Кампань Прем’єр, 9, утворилася школа- майстерня з вивчення темперного і фрескового малярства, іменована Renovation Bizantine – «Відродження візантійського мистецтва».

Помешкання перетворилось на велику робітню, де, взоруючись на майстерні проторенесансних майстрів, молоді спудеї разом навчалися і працювали. Вечорами смакували молоде вино, Михайло Бойчук грав на бандурі. Всі разом співали українських пісень, серед яких найулюбленішими були: «Ой, у полі три криниченьки…» та «Ой летіла горлиця через гай…»

Сформувалася спільнота молодих людей, закоханих у свого Вчителя. Тут власноруч виготовляли рами й підрамники для полотен, липові дошки для іконопису, виробляли різні типи ґрунтів і золотили тло левкасів. За стародавніми рецептами (їхні складники Бойчук вишукував у стародруках і нотатках італійських майстрів) виварювали фарби з рослинних екстрактів з часниковим соком. Проте робітня Михайла Бойчука існувала в Парижі недовго, досягши найвищого визнання на виставці Салону Незалежних у квітні 1910 року.

Повернення

Восени 1910 р. Гелена Шрамм та Яніна Леваковська повертаються до Польщі. А вже наступного року, на запрошення Михайла Бойчука, художниця приїжджає до Львова. Тут, упродовж 1910 – 1914 рр., разом із учителем вона періодично працювала над реставрацією іконопису в Національному музеї, також, цілком імовірно, брала участь у стінописах монастиря отців Василіян у Словіті.

Утім, коли Галичина опинилася у вирі Першої світової війни, мисткиня повертається в рідну Ольшаницю, де вивчає мистецтво і побут українсько-польського пограниччя, робить замальовки зразків одягу та вишивок, компонує фрески для костелу в Ярославі.

На початку 1920-х рр. Гелена Шрамм переїжджає до Вільна (нині Вільнюс, Литва), де мешкає до 1939 р. та працює у відділі мистецтв воєводського управління. Набуті в Парижі знання художниця намагається втілити у проєктах стінної поліхромії культових будівель, а також у станкових композиціях, зокрема – у творах Matka Boska Zielna та Matka Boska Gromniczna. Обидва твори були відзначені Першою і Другою нагородами на мистецьких виставках у Варшаві у 1922 р. Поряд із творчою працею і реставрацією темперного малярства, художниця публікує мистецтвознавчі статті, а також займається педагогічною діяльністю – викладає у художньо-промисловій школі у Вонхоцку.

У 1924 р., в Салоні Чеслава Гарлінського у Варшаві, Гелена Шрамм, разом із Софією Бодуен де Куртене, представила проєкти внутрішнього декору костелу в Страховіцах, архітектором якого був Ян Боровський. Вона створила темперою «Хресну дорогу» в інтер’єрі храму, але ця робота згоріла в костелі під час пожежі.

На виставці «Край і Познань», що відбувалася в Познані 1929 р., Гелена Шрамм, разом із Софією Бодуен де Куртене та Яніною Леваковською, представила серію творів, як релігійної, так і світської тематики, мальованих у техніці яєчної темпери. Серед них твори «Корова з телятком» (1920), «Купання хлопця» (1922), «Мадонна з дитиною» (1924), «На ярмарку» (1924), «Милосердя» (1925), «Зустріч з воїнами» (1926), що нині зберігаються у фондах Національного Музею у Варшаві. Ці твори художниці вирізняються бойчуківським монументалізмом та композиційною цілісністю, притаманною  українському іконопису.

Війна

Вибух Другої світової війни спонукав мисткиню влітку 1940 р. повернутися до родини – в Ольшаницю. Вона перевезла із собою увесь творчий здобуток: мальовані темперою картини «Лірник», «Косарі», «Дівчина з  білкою», «Жнива»; серію ілюстрацій до «Пана Тадеуша» Адама Міцкевича, мальованих на склі; образи Мадонни, за які отримала Першу і Другу нагороди на конкурсах творів релігійного мистецтва у Варшаві.

Подальша доля деяких із цих творів невідома, позаяк будинок Шраммів згорів під час війни в грудні 1944 р.

Заарештована нацистами, Гелена Шрамм опиняється в німецькому евакуаційному таборі на теренах Східної Прусії, де тяжко захворіла від переохолодження. Попри те, що її відпустили додому, вона «нагло померла 18 лютого 1942 р.»

Поховали Гелену в родинному гробівці на сільському кладовищі в Ольшаниці.

Спадщина

На сьогодні творчий спадок художниці залишається малодослідженим як у польському, так і в українському мистецтвознавстві. Деякі твори мисткині зберігаються у фондах Національного Музею у Варшаві та Національного Музею в Торуні, а також у приватних колекціях. Частина творів дійшла до нашого часу у фоторепродукціях.

Рефлексії  

Ольшаниця – невелике село у Бєщадах – зустріло нас дрібним осіннім дощем.

Наша з істориком-краєзнавцем Ярославом Речеком із Жешува подорож розпочалася з «Життєпису Гелени Шраммувни», машинописний примірник якого, написаний професором Кароль Клодзінським, зберігається в Архіві Інституту мистецтв Польської Академії Наук у Варшаві.

Ми проїжджаємо вузенькими асфальтованими вуличками села – до зарослого кущами пагорбу, на якому збереглась давня мурована церква Богородиці. Як інформує табличка на дверях, ця греко-католицька святиня перебуває нині на консервації. Неподалік – старий сільський цвинтар з давніми похованнями. Навколо – вкриті туманом, мальовничі листопадові краєвиди Карпатського підгір’я, а в долині – річка Тарнавка. Повертаємо до центру й зупиняємось біля римо-католицького костелу – каплички Матері Церкви. Оглядаючи щойно відновлену будівлю, врешті знаходимо те, заради чого вирушили в цю  мандрівку –  вмуровану в стіну гранітну меморіальну табличку з написом «HELENA SCHRAMM artysta – plastyk krzewicielka sztuki ludowej  24 – 7 – 1879  18 – 2 – 1942  Reguiescat in pace».

А в ризниці каплички-костелу в Ольшаниці ми мали можливість оглянути ще кілька творів Гелени Шраммувни – мальований темперою образ «Зіслання Святого Духа» (із зображенням каплички і двору Шраммів) та мальованого на склі баранчика – «Агнця Божого». Ці твори мисткині з польсько-українського пограниччя ще раз засвідчили вірність бойчуківським традиціям неовізантинізму. Всі праці, створені пензлем Гелени-Марії Шрамм, як і життєвий шлях мисткині, чекають свого уважного дослідника….

Література

Бойчук і бойчукісти, бойчукізм. Каталог виставки. / Автори-упорядники О.Ріпко та Н.Присталенко. – Львів. – 1991. – С.81.

Горбачов Д. Листи-спогади Ганни Печарковської про Бойчука і бойчукістів // Київська старовина. – Київ – 1999. – С.133-150.

Кравченко Я. Біля джерел європейського авангарду: українська група „Renovation Bizantine” в Парижі // Образотворче мистецтво. – Київ – 2005.  –№1. – С.59-61.

Кравченко Я. Неовізантійські традиції у творчості Гелени-Марії Шрамм – художниці-бойчукістки з польсько-українського пограниччя / У зб.: Studia Ucrainica Varsoviensia. – Warszawa. – 2023. – T. 11. – S. 109 – 119.

Кравченко Я. Софія Налепінська-Бойчук: від Лодзі до Києва – шлях, довжиною в життя. / У зб.: Studia Ucrainica Varsoviensia. – Warszawa. – 2013. T. I. – S. 371 – 381.

Кравченко Я.  Паризька школа неовізантизму Михайла Бойчука у творчості Софії Бодуен де Куртене. (До 130-ліття від дня народження). / У зб.: Studia Ucrainica Varsoviensia. – Warszawa. – 2018.  – T. 6. – S. 367 – 371.

Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. – Київ.: Майстерня книги – Оранта. – 2010. – С. 236 – 239.

Ріпко О. У пошуках страченого минулого. – Львів. – 1996.  –  С.283.

Luba I. W stronie ikony – mistycyzm czy stylizacja? „Bizantyzm” w malarstwie polskim lat 1910-1940 // Biuletyn Historii Sztyki. – Warzsawa. – 2000. – № 3-4. – S. 545-571.

Polskie zycie artystyczne w latach 1915-1939 – Wroclaw-Warszawa-Krakow. – 1974. –  S. 90, 116, 256.

Schramm R.W. Prywatna podroz pamienci // Bieszczad 10. – Ustrzyki Dolne. – 2003. – S. 75 – 161.

Schrammowna H., Borowski J. Projekty polichromii katedry w Chelmie //  Pion. – 1935. –  № 8. – S.4 – 5.

Перелік ілюстрацій:

1. Гелена – Марія Шрамм. Фото. Львів. 1912 р.
2. Г. Шрамм. На ярмарку. 1924. Картон темпера Національний музей у Варшаві
3. Г. Шрамм. Мадонна з дитям. 1924. Дошка, левкас, темпера. Національний музей у Варшаві.
4. Г. Шрамм. Зустріч з воїнами. 1926. Картон, темпера. Національний музей в Варшаві.
5. Г. Шрамм. Ілюстрації до поеми «Пан Тадеуш» А. Міцкевича. 1935. Малюнок на склі. Фоторепродукція.
6. Г. Шрамм. Зіслання Святого Духа на Ольшаницю. 1930-ті. Картон, темпера. Ольшаниця. Фото автора.
7. Г. Шрамм. Агнець Божий (Баранчик). 1920-ті. Малюнок на склі. Ольшаниця. Фото автора.