Йосип Гаврилович Пеленський

Роки життя: 31.12.1879 м. Комарно на Львівщині – 27.11.1957 м. Львів.

Освіта

Йосип Пеленський був сином відомого діяча «Просвіти» Гаврила Пеленського. Початкову освіту здобув у Львівській гімназії, а потім вступив на філософський факультет Ягеллонського університету у Кракові.

Мандри

У 1909 – 1910 рр. Йосип мешкав у Парижі. Маючи сформовану українську ідентичність, Пеленський одразу включився у діяльність «Української громади» в Парижі, брав участь у зборах та імпрезах, читав лекції з історії українського мистецтва, співав у хорі Громади.

На засіданні Установчих зборів Громади він познайомився з Михайлом Бойчуком і став постійним гостем-товаришем у творчій майстерні художника. Спілкувався з митцями – учасниками групи неовізантистів.

Як писав у своїх спогадах Євген Бачинський: «… на той час у Парижі до школи Бойчука належали його найкращий учень Микола Касперович, Софія Сегно, Софія Налепинська, Бодуен де Куртене і два теоретики мистецтва: Йосип Пеленський і Євген Бачинський».

Прикметно, що в цих спогадах, присвячених виставці бойчукістів у Салоні Незалежних 1910 р., Бачинський, аналізуючи низку рецензій, зазначає:  «Писав ще і Й. Пеленський». Однак, на разі, не виявлено підтвердження цього у наявній бібліографії ученого.

Повернення

Як підданий Австро-Угорщини брав участь у військових діях Першої світової війни.

1917 р., бувши дійсним членом Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка, працював у комісії з питань історії мистецтва.

Посідаючи становище члена консерваційного відділу при Галицькому намісництві займався реставрацією ікон у Національному музеї.

Упродовж 1918 – 1920 рр. професор Йосип Пеленський викладав у Українському державному Кам’янець-Подільському університеті, а згодом –  у гімназіях міста Комарно й інших містечок Галичини.

Пеленський – автор численних наукових праць, опублікованих у збірнику Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка 1909 року, в «Літописі Червоної калини» 1991-1992 років, а також неопублікованих монографій з історії українського мистецтва та дерев’яної архітектури.

Від 1945 року Йосип Пеленський працював старшим науковим співробітником Львівського інституту археології Академії наук УРСР.

Помер 1957 р., й похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Література

Енциклопедія Українознавства. Перевидання в Україні. – Т. 5. – Львів. – 1996. – С. 1978.

Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. – Київ: Оранта-Майстер Книг. – 2010.

Ріпко О. У пошуках страченого минулого. – Львів: Каменяр. – 1996. – С. 15, 269.

Ясь О. Пеленський Йосип Григорович // Енциклопедія історії України: у 10 т. / ред..кол. В.А.Смолій та ін.. Інститут історії НАН України. – Київ: Наукова думка. – 2011. – Т. 8: Па-Прик. – С. 108.