Лісовський Роберт Антонович

Роки життя 29.12.1893, селище Кам’янське – 28.12.1982, м. Женева  (Швейцарія).

Родина

Народився майбутній мистець у селищі Кам’янському Катеринославської губернії, що перетворилося на місто завдяки спорудженню Дніпровського металургійного заводу. Його батько – Антон, студіював у Льєжській політехніці у Бельгії, де отримав диплом інженера і став завідувачем механічних майстерень Дніпровського заводу. А мати – Юлія фон Анзер –  походила з давнього роду німецьких поселенців.

Освіта

У Кам’янському Роберт Лісовський закінчив народну початкову школу. А першу мистецьку освіту здобував у знаменитій Миргородській художньо-промисловій школі ім. Миколи Гоголя, до якої вступив у 1906 році, маючи неповних тринадцять літ. Навчався Роберт на відділі малярства і рисунку, а його вчителями були Опанас Сластьон та Рудольф Пельше, завдяки яким юний Лісовський «опанував основи українського орнаменту, осягнув його національну універсальність та своєрідність» та «технічні таємниці акварелі».

1908 року, завершивши студії у Миргороді, Лісовський вступає до Малювальної школи Олександра Мурашка в Києві, де навчається до 1910 року. Здобувши добру художню освіту, Роберт Лісовський від 1914 року бере активну участь у мистецьких виставках у Києві.

Тож цілком природно, що 1917 року, після розпаду російської імперії, коли формувалися нові культурні інституції України і була створена Академія мистецтва, Лісовський стає одним з її перших студентів у майстерні Михайла Бойчука. Згодом Лісовський зацікавився графічним мистецтвом, тож навчається і в майстерні професора Георгія Нарбута.

Творчість

Ще бувши студентом, Лісовський проявив себе активним дієвцем культурного життя Києва. В атмосфері плекання мистецького аристократизму, в оточенні атрибутів української історії та культури, молодий мистець розробляє нову концепцію графічного образу, яка невдовзі  стане питомою особливістю його творчості.

Обкладинка до поетичної збірки Павла Тичини «Соняшні кларнети», з коректою наставника Георгія Нарбута, стала відправним пунктом вільного шляху Роберта Лісовського у мистецтві на тривалу перспективу. Відчувши приплив сил, молодий мистець пробує себе у сценографії – створює ескізи до постановки «Ромео і Джульєти» в Молодому театрі Леся Курбаса, а також співпрацює з видавничою групою «Музагет».

Виїзд

Студентські роки молодого художника припали на бурхливий період творення модерної української держави, що потерпіла поразку від російських більшовиків.

Для Лісовського, як національно заангажованого мистця, існування української державності, її незалежної культурно-мистецької сфери, було визначальним. Відтак, він поділяє долю Уряду Української народної республіки, полишає окупований більшовиками Київ та переїжджає до Варшави. Тут, на замовлення державних фінансових служб Речі Посполитої, художник виконав низку проєктів цінних паперів.

Львів

1922 року Роберт Лісовський оселяється у Львові, де одразу стає членом Гуртка діячів українського мистецтва. Упродовж п’яти років, на замовлення львівських видавництв, мистець виконав оригінальні обкладинки до серії видань «Театральна бібліотека», до книжок «Боротьба з трупом» Моріса Ренара і Альберта Жана, «Поворот Будди» Всеволода Іванова, «Ніч кохання» Василя Бобинського, «Волинь» Уласа Самчука, журналу «Молода Україна» та інших. Тоді ж з’являються його карикатури і шаржовані рисунки, а також – цикл акварелей із зображенням храмів і природи Галичини.

Берлін

Відчуваючи потребу в удосконаленні освіти й подальшому професійному розвитку, 1927 року Лісовський виїздить до Берліна. Навчаючись у Берлінській академії мистецтв, 1929 року він бере участь і перемагає у конкурсі на проект емблеми авіакомпанії Lufthansa, зобразивши стилізованого журавля.

На думку львівського мистецтвознавця, дослідника творчості художника  Романа Яціва, найпромовистішим фактом, що «пов’язує мистецтво Р.Лісовського з сучасністю, є емблема “Lufthansa”, що від 1929 року незмінно супроводжує діяльність цього гіганта німецької авіа-індустрії, витримуючи свою знаково-ідентифікаційну функцію в такому великому діапазоні часу».

Прага

1929 року мистець погоджується на пропозицію очолити майстерню графіки в українській Студії пластичних мистецтв у Празі. Тут він продовжує співпрацю з львівськими видавництвами і налагоджує співпрацю з емігрантськими видавництвами Євгена Вирового та Юрія Тищенка у Празі, із часописом «Пробій» (1940). Окрім того, Лісовський виконує численні замовлення від чеських промислових фірм на розробку малюнків (дизайну) упаковок для цигарок, обгорток для цукерок, етикеток для пляшок.

У цих проєктах дещо корегується пластичне мислення художника: при збереженні засадничих ідей Нарбута і Бойчука, важливе місце займає опанована мистцем візуальна традиція чеської, німецької та французької графіки. Більшість творів Лісовського відзначаються красою і співмірністю графічних композицій, ретельністю і високим професіоналізмом виконання, активністю кольорових рішень.

Кількість та художньо-естетична якість праць Роберта Лісовського 1930-х років дають підстави вважати цей період у розвитку української модерної графіки надзвичайно важливим, завдяки поєднанню національного та загальноєвропейського досвіду.

Дієвець

Художник виступав організатором мистецького життя української діаспори в Європі, готував експозиції виставок української графіки у Берліні (1933) та в Римі (1938). Опріч мистецької та педагогічної творчості, Роберт Лісовський активно долучався до громадської діяльності: був обраний комендантом Союзу українських пластунів-емігрантів, створив пластову емблему – переплетення лілеї із тризубом.

Після Другої світової війни, коли радянські війська зайняли Прагу і НКВД розпочало полювання на «українських буржуазних націоналістів», залишатися там політично заангажованому українцеві стало небезпечно. Тож Лісовський був змушений виїхати до Лондона. Там він упродовж певного часу очолював Союз українців Великої Британії, не полишаючи творчого процесу, малюючи численні обкладинки і заставки до книжок, малюнки для журналів і газет.

До самої смерті – а останні роки свого життя мистець провів із донькою Зоєю та її родиною у Швейцарії – він зберігав не лише високий тонус творчості, але й те служіння високим ідеям українського мистецтва, що його  почерпнув від своїх видатних Учителів.

Література

Бойчук і бойчукісти, бойчукізм. Каталог виставки / Автори-упорядники О.Ріпко та Н.Присталенко. –  Львів. – 1991. – С. 60 – 61.

Енциклопедія Українознавства. –  Т.4. – Львів. – 1994. – С. 1331.

Кейван І. Українські мистці поза Батьківщиною. – Едмонтон-Монреаль. – 1996. – С.191 – 193.

Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. – Київ: Майстер Книг – Оранта. – 2010. – С. 180 – 183.

Попович В. Роберт Лісовський (1893-1982)// Нотатки з мистецтва. –Філядельфія. – 1984. – №24. – С.27 – 36.

Роберт Лісовський (1893-1982): Каталог виставки творів, присвяченої 110-річчю з дня народження художника./ Автор-упорядник Р.М.Яців. – Львів. – 1993.

Січинський В. Книжна графіка Роберта Лісовського.//Бібліологічні вісті. – Київ – 1927. – №2. – С.91 – 96.

Українські митці у світі. Матеріали до історії українського мистецтва ХХ століття / Автор-упорядник Г. Стельмащук. – Львів: Апріорі. – 2013. – С. 273 – 279.