Гіллер* (Хіллер) Кароль

Роки життя: 12.1891, м. Лодзь (Польща) – 20.12.1939, м. Лодзь (Польща)**

• У 1912-1914 рр. навчався на інженерно-будівельному відділі  у Варшавському політехнічному інституті, де з початком Першої світової війни інститут було переведено до Москви
• У 1917 р., перебуваючи у Києві,  вступив до Української Академії Мистецтва у майстерню портретного малярства Олександра Мурашка. Пізніше перейшов до монументальної майстерні Михайла Бойчука.
• 1921 року повертається до Польщі у рідне місто Лодзь.
• Разом з В.Вандурським, 1922 р. організовує мистецьку групу „Срібний віз”. Творець авангардної експериментальної графічної техніки – геліографія.
• У 1933 р., разом з В.Стржемінським та С.Вегнером, заснував журнал „Форма”.
• Працював у галузі станкового живопису та графіки.

У мистецтві відомого польського живописця і графіка, німця за походженням, Кароля Гіллера, крізь експерименти і творчі пошуки абстрактних рішень „проступає незнищенна печать  ранніх фрескових структур М.Бойчука”. Мабуть, не випадково тільки його Кароль Гіллер називав своїм Учителем.

Після закінчення навчання у Вищій технічній школі м. Дармштадта, 1912 року він вступає на інженерно-будівельний відділ Варшавського політехнічного інституту. На початку Першої світової війни його, разом з іншими студентами політехніки, евакуювали до Москви, де Кароль продовжив навчання. 1916 року його демобілізували до царської армії та направили на військову службу в  Київ.

Після демобілізації, у грудні 1917 року, він  стає одним з перших слухачів новоствореної УАМ, у класі портретного малярства професора Олександра Мурашка. Після трагічної смерті останнього 14 червня 1919 року, Гіллер переходить до майстерні монументального малярства Михайла Бойчука.

І хоча Гіллер натхненно захопився вивченням  давньоукраїнського стінопису та старанно опрацьовував пам’ятки іконопису в Печерській Лаврі, однак, як свідчила Ганна Налепінська-Печарковська, він не належав до улюблених учнів Майстра, бо мав  достатню мистецько-фахову підготовку.

„Пам’ятаю,  – писала вона в листі від 3 червня 1969 р.  до мистецтвознавця Д. Горбачова, – як він (М. Бойчук) кричав на нього, вихоплюючи з рук пензель: „Знову це прокляте мюнхенське болото!”.

Відтоді зберігся невеликий шкіц з фігурою ангела, трактований в монументально-узагальнених формах майстерні Бойчука.

Уникаючи голоду, розрухи та  погромів, спричинених частими змінами влади, Кароль Гіллер разом з родиною спішно евакуйовується з Києва влітку 1921 року, „залишаючи там напевно більшість із свого творчого доробку”. Повернувшись до Лодзі, художник влаштовується вчителем рисунку в чоловічій гімназії. Водночас, разом з В. Вандурським,  організовує мистецьку групу „Срібний віз”(1922).

У 1922-1925 рр. створює серію ліноритів „Голова ангела”, „Мати з дитиною”, „На фабричному подвір’ї”  в манері „нової духовності”, та серію літографій лодзької тематики: „Ткач”, „Інвалід”, „Спокій з вами”, „Вантажник”. Згідно з „мистецькою практикою київської майстерні Бойчука”, він малював також в іконописній манері темперою на дошці, із застосуванням золота – „Св.Юрій”, „Ткач”,  „Сомнамбулік”.

В період захоплення кубізмом та абстракціонізмом, у  1928 р. художник розробляє нову експериментальну графічну техніку, названу ним „геліографією”, що поєднувала в собі малярство, графіку та фотографію. Твори наступного десятиліття представляють мотиви біологічного життя, космічні візії, паралельно виникають „інженерно-романтичні” конструкції, позначені цифрово-літерними символами, а також зображення символічної постаті людини, протиставленої натовпу.

Від 1933 року Кароль Гіллер, разом із В.Стржемінським та С.Вегнером, засновує журнал „Форма”, що висвітлював проблеми сучасного польського мистецтва. Художник був мистецьким редактором чотирьох номерів та автором обкладинок. Кароль Гіллер був активним також у громадській діяльності. Він належав до „Ліги захисту прав людини і громадянина”, і 1938 року  був обраний віце-президентом „Демократичних клубів”, навколо яких групувалася прогресивна інтелігенція Лодзі.

На початку Другої світової війни, після окупації Лодзі нацистами, 10 листопада 1939 р., він був заарештований гестапо й розстріляний в підлодзьких лісах 20 грудня 1939 року.

Один із останніх творів мистця –  олійне полотно «Робітники» –  монументальні, статичні й, водночас, безтілесні людські постаті на умовно-площинному тлі (дві групи – чоловік із хлопцем та чоловік, жінка і дитина) зображено без облич. Глядач же має  можливість самостійно збагнути філософську сутність твору – мандрівку людини впродовж життя…

«Робітники» – це сучасна ікона, яка виникла із досліджень традиційної ікони, конструктивізму, сюрреалізму… і сучасного неокласицизму, що підтверджує можливість творчо трансформувати й поєднувати недотичні  напрями мистецтва у цілком довершеному та оригінальному творі», –  так характеризує цю роботу мистецтвознавець Івона Люба, одна із авторів монографії-каталогу, «Hiller», виданої Музеєм мистецтва в Лодзі  2002 року.

*Прізвище художника подаємо згідно вимог сучасного українського правопису.

**Подаємо уточнені дані народження і смерті художника.

Література

Бойчук і бойчукісти, бойчукізм. Каталог виставки. / Автори-упорядники О.Ріпко та Н.Присталенко. – Львів. – 1991. – С.79-80;

Горбачов Д. Листи-спогади Ганни Печарковської про Бойчука та бойчукістів // Київська старовина . – К. – 1999. – №6. – С.133-150;

Кравченко Я. Уціліла плеяда мистецької школи Михайла Бойчука // Вісник Львівської Академії Мистецтв. Випуск 11.-Львів.-2000.- С.16-25;

Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука. Кароль Хіллер: від бойчукізму до авангардових експериментів // Артанія. Книга 10..-К.-2008.-Число перше.-С.50-55;

Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. – К.: Майстерня книги – Оранта. – 2010. – С. 136 – 141;

Ріпко О. У пошуках страченого минулого. – Львів. – 1996. – С.280;

Karol Hiller. 1891-1939. Nowe widzenie // Koncepcja Z. Karnicka, J. Ladnowska. – Lodz. – 2002. – 362s., ill.;

Krawchenko J. Karol Hiller: від бойчукізму до європейського авангарду // Studia Ucrainica Varsoviensia. – Warszawa: Uniwersytet Warszawski. – 2015. – T. 3. – S. 317 – 323;

Ladnowska J., Anders H. Karol Hiller // Przeglad artystyczny.- Warszawa.-1967.- N5.- S.15-20;

Luba I. W stronie ikony – mistycyzm czy stylizacja? „Bizantyzm” w malarstwie polskim lat 1910-1940 // Biuletyn Historii Sztuki.- Warszawa.- 2000.- N.3-4.- S.545-571