Єлева Костянтин (Кость) Миколайович

Роки життя: 17.05.1897, м.Київ – 19.11.1950, м.Київ.

Студент

Упродовж 1912 – 1914 рр. навчався в Київському художньому училищі.

Про цей період, де разом із юним Костем Єлевою, навчалися Анатоль Петрицький, Василь Седляр і Василь Крижанівський, дуже сердечно згадує історик мистецтва Павло Ковжун у праці «Українське мистецтво», виданій у Львові 1926 року: «Ті молоденькі люди були вже митцями. Вміли вони працювати, жили мистецтвом, були горді з того, що працювали – сил не жаліли. Прекрасна то була молодь! Росла вона з мистецтвом, мистецтво з нею. Люди ті мали невичерпну енергію до праці, фанатичне вірування в ідеали мистецтва і безконечну, безграничну щирість…».

У грудні 1917 р., одним із перших вступив до Української академії мистецтва, де навчався в майстерні ікони і фрески, а починаючи з 1919 р. – в майстерні монументального мистецтва професора Михайла Бойчука.

Активіст

Зі студентських років у Академії Єлева брав активну участь у мистецькій агітаційній роботі. Він створював декорації для театрально-мистецьких дійств у самодіяльних гуртках робітничих клубів та в сільських будинках культури. Наполегливо працював у Першому драматичному театрі ім. Тараса Шевченка, зокрема під час інсценізації поеми «Гайдамаки», зрежисованої Лесем Курбасом у 1920 р.

Викладач

Після закінчення Академії мистецтв, Єлева викладав малюнок у художньо-індустріальному технікумі, де у нього навчався майбутній бойчукіст Охрім Кравченко. Пізніше працював у Київському художньому інституті, продовжуючи втілювати на своїх заняттях теоретичні й практичні мистецькі настанови професора Михайла Бойчука.

З 1925 р. був членом АРМУ – учасником виставкової діяльності Асоціяції.

Мистецтвознавець Платон Білецький згадував про Костя Єлеву: «До рисунка він мав, певно, “Богом даний” хист… Чуття конструкції форм і пропорцій було у нього бездоганним».

Окрім викладання, Єлева писав мистецтвознавчі статті, що свідчили про високу ерудованість автора, пропагував «новітні шляхи в мистецтві» України.

Твори

Кость Єлева творчо працював у різних видах мистецтва: малюнка, агітплакату і станкового малярства. Беручи участь у виставковій діяльності АРМУ, важливим пунктом ідейно-творчої програми якої було «шукання форм, що відповідали б національним особливостям робітничо-селянських мас України», створював суголосні із цими настановами композиції. Гротесково-іронічна робота «Страйк зірвано», своєрідно-трактовані експресивні твори «Жінка біля столу» та «Голова робітника» (1927) експонувалися на виставках Асоціації. У «Портреті друкарниці» (1927) крупним планом подано обличчя молодої жінки із широко розплющеними, ніби здивованими очима. Тут відчувається внутрішній стан портретованої особи. А «Голова чоловіка», створена наприкінці 1920-х – початку 1930-х рр., зображена на тлі синього неба з аеропланом та метеорологічними приладами, вирізняється монументальністю образу й водночас поетичною замріяністю людини, що творить нове життя.

1927 р. художник також виконав ескізи декорацій та костюмів до вистави І. Галюна «Б’ють пороги» у Театрі ім. Івана Франка.

Утім твори 1930-1940-х років – портрети і пейзажі – свідчать про відхід Костя Єлеви (добровільний чи примусовий?) від засад бойчукізму і мистецьких експериментів та надання переваги принципам соцреалізму.

Проте ці твори характеризуються «високою школою академічного малюнка», наприклад, портрет скульптора Марата Гельмана (1943). Сувора аналітичність трактування форм і підкреслена графічність поєднуються у творах Єлеви із поетичним зображенням краєвидів. Це втілено у графічних тематичних серіях «Самарканд» (1941-1943), «Загорськ» (1944), «Київ–Канів» (1945-1950). Ці твори дають «можливість широко охопити зображувані події сучасності».

1949 року мистця знову запросили на посаду професора Київського художнього інституту, але попрацювати довго не вдалося – наступного року Костя Єлеви не стало.

Література

Білецький П. З історії викладання рисунка у Київському художньому інституті // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. – Київ. – 1998. – Вип. 5. – С.80.

Білокінь С. Бойчук та його школа. – Київ: Мистецтво. – 2017. – С. 130.

Владич Л. Виставка малюнків Костянтина Миколайовича Єлеви (1897 – 1950). Каталог. – Київ. – 1955.

Інсценізація українського авангарду 1910 – 1920 років: каталог виставки. – Нью-Йорк – Київ: Український музей – Родовід. – 2015. – 276 с., іл.

Ковжун П. Українське мистецтво. – Львів. – 1926. – С.7.

Кость Єлева. Новітні шляхи в мистецтві // Гарт (Київ). – 1925. – № 1. – С. 153 – 190.

Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. – Київ: Майстерня Книги – Оранта. – 2010. – С. 146 – 149.

Лопухов О. Слово про видатного митця-педагога Костянтина Єлеву // Українська Акдемія Мистецтва. Випуск 16. – Київ. – 2009. – С. 69 – 76.

Майстренко-Вакуленко Ю. Рисункова спадщина Костянтина (Костя) Єлеви / Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва: українська теоретична думка ХХ століття. Антологія. Частина четверта / Упорядник Р. М. Яців. – Львів: ЛНАМ – НТШ. – 2021. – С. 203 – 210.

Мартиненко Ю., Травень Л. Начерки з минулого // Образотворче мистецтва Київ. – 2017. – № 4. – С. 22 – 25.

Михайло Бойчук та його школа монументального мистецтва / Автори вступних статей М. Шкандрій, Л. Ковальська, Н. Присталенко. – Київ: НХМУ. – 2010 – (2012). – С. 136 – 137.

Овчінніков О. Спогади про навчання в Київському художньому інституті. Публікація документа / Вступ та підготовка до друку О. Кашуба-Вольвач // Сучасне мистецтво. – Київ. – 2010. – Випуск 7. – С. 271 – 291.

Ріпко О. У пошуках страченого минулого. – Львів. – 1996. – С.253.

Словник художників України. – Київ. – 1973. – С.82.

Сценографія. Пошуки власної естетики. 1920 – 2020 / Упоряд.: А.І. Александрович-Дочевський. – Київ. «Антиквар». – 2019. – С. 44 – 49.

Учні

Кравченко Охрім